Основним фактором, що призводить до втрати вологи з ґрунту, є випаровування. Знизити інтенсивність цього процесу можна за рахунок рослинних залишків, але неправильне їх використання може лише нашкодити.

При збільшенні температури повітря випаровування збільшується. Коли вологість повітря падає — випаровування також збільшується.

На інтенсивність випаровування впливає сонячна радіація, вологість повітря та швидкість вітру. Рослинні залишки зменшують інтенсивність випаровування, затримують його. Але вони не зупиняють втрату вологи з поверхні.

Випаровування максимальне відразу після дощу, коли верхній шар ґрунту перезволожений. Під час його висихання інтенсивність випаровування зменшується аж до мінімального при сухому ґрунті.

Якщо ґрунт не покритий рослинними залишками і вже сухий, дощ спочатку повинен змочити поверхню, і тільки після цього піде накопичення вологи. При незначних опадах накопичення при цьому мінімальне, і відразу після закінчення дощу проходить випаровування. А якщо ґрунт ще частково вологий на захищеній залишками поверхні — то потрібно менше води для змочування і потім відбудеться її накопичення. Випаровування після дощу при захисті рештками буде менш інтенсивне.

Пожнивні рештки — це важлива складова для зменшення випаровування та покращення фільтрації опадів.

Падіння інтенсивності випаровування під шаром решток відбувається за рахунок зменшення температури ґрунту та падіння швидкості вітру біля поверхні.

Але неправильна робота з ними на поверхні ґрунту призводить до накопичення хвороб, шкідників; погіршення якості посіву та ефективності роботи ґрунтових гербіцидів. При неякісному заорюванні рештки утворюють шар, який перешкоджає проникненню кореневої системи і руху вологи з нижніх горизонтів.

Важливим фактором впливу на накопичення і збереження вологи є наявність і глибина розміщення шару ущільнення.